уздогін
УЗДОГІ́Н (ВЗДОГІ́Н), присл., діал.
Навздогін.
Ішла [Василина] зовсім спокійно, так, начеби [начеб] нічого й не сталося. Варвара кричала ще їй вздогін (Л. Мартович);
Може, таки треба було плигати за борт і кинутись вплав за човном уздогін? (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)