уздогін
УЗДОГІ́Н (ВЗДОГІ́Н), присл., діал. Навздогін.
Ішла [Василина] зовсім спокійно, так, начеби [начеб] нічого й не сталося. Варвара кричала ще їй вздогін (Март., Тв., 1954, 61);
Може, таки треба було плигати за борт і кинутись вплав за човном уздогін? (Гончар, Тронка, 1963, 242).
Словник української мови (СУМ-11)