укарання
УКАРА́ННЯ (ВКАРА́ННЯ), я, с., діал.
Дія за знач. укара́ти.
Якщо прийде на нас зло, меч укарання, чи моровиця, чи голод, то ми станемо перед цим храмом та перед лицем Твоїм, бо Ім'я Твоє в цьому храмі, і будемо кликати до Тебе з нашого утиску, і Ти почуєш, і спасеш. (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Хан скаржив ся перед королем, жадав укарання козаків... (М. Грушевський).
Словник української мови (СУМ-20)