уквітчувати
УКВІ́ТЧУВАТИ (ВКВІ́ТЧУВАТИ), ую, уєш, недок., УКВІТЧА́ТИ (ВКВІТЧА́ТИ), а́ю, а́єш, док., кого, що.
1. Убирати, прикрашати квітками, зіллям, зеленню.
А пани все по покоях ходять. Молода у кожний куток зазирає, що й як. Забачила зіллячко за образами: – Що це таке? – Се баба божничок уквітчала (Марко Вовчок);
І кожну картку уквітчала Фрося Із чорнобривців сплетеним вінком (М. Бажан);
Стіни [у класі] прикрасили відібраними Орисею картинами, уквітчали їх ялинковим віттям (Л. Юхвід);
* Образно. Встала й весна, чорну землю Сонну розбудила, Уквічала [уквітчала] її рястом, Барвінком укрила (Т. Шевченко);
// Взагалі прикрашати чим-небудь.
Коня залізного вквітчали ми у червонії стрічки... (В. Сосюра);
[Палагда:] Червоною китайкою хати люди уквітчали (Ю. Мокрієв).
2. Бути прикрасою чому-небудь (про рослини).
Повз гірлянди зелені, що уквітчували вхід, проходили купками й поодинці в довгих свитках, кожушках, куртках делегати [з'їзду] (Олесь Досвітній);
Життя – живим побідний сурмить збір, Могили мертвих вквітчує барвінок (І. Нехода);
Кипарис уквітчала гірляндами Чайная рожа (А. Кримський);
Тече, мов голуба ріка, Що лілії вквітчали, Шевченка слово і Франка До Коласа й Купали (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)