укоханий
УКО́ХАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до укоха́ти.
Свято веселеє нас привітало, Свято, найбільш укохане в народі (В. Самійленко);
Ганна!.. Колись його [Гордія] укоханий у мріях ідеал!.. Що від його тепер зосталося? (Б. Грінченко);
Тихін ситий, п'яненький, веселенький, гарною дівчиною укоханий і при грошах (К. Гордієнко);
// у знач. прикм. Який викликає до себе любов, користується любов'ю; улюблений, любий.
Єремія .. весь свій вільний час оддавав своєму укоханому військові (І. Нечуй-Левицький);
З глибоким хвилюванням розповідав він тепер, як це було значуще для нього пролити кров за Угорщину, укохану батьківщину Мате Залка, який колись пролив кров за Україну, укохану батьківщину Юрка... (Ю. Смолич);
Укоханий князів зять Криштоф Радзівілл прислав з Литви на ці свята свою другу дружину Єлизавету (Іван Ле);
В таку ніч Русалія буває біля своїх укоханих лілей, біля Земної Гатки (О. Бердник).
2. у знач. прикм. Який свідчить про постійний добрий нагляд і піклування.
Голова [у Тетяни] не запнута, дві укоханих коси вінком клалися по ній (Іван Ле);
На вікнах і просто на підлозі багато розкішних укоханих вазонів (В. Козаченко);
Вже не було вітальні, укоханих в добрі жінок, а тільки ліс, та поле, та в ньому бідна покритка із немовлям (Василь Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)