укоханець
УКО́ХАНЕЦЬ, нця, ч.
Той, кого надзвичайно кохають, люблять; улюбленець.
Данилко поклав його [жайворонка з тіста] перед себе на парті і, пишучи у зошит, одно милувався із свого укоханця (Ю. Яновський);
– Козак! Козаче мій... – пестила [мати] укоханця, повертаючись із ним садовими доріжками до хати (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)