укручувати
УКРУ́ЧУВАТИ¹ (ВКРУ́ЧУВАТИ), ую, уєш, недок., УКРУТИ́ТИ (ВКРУТИ́ТИ), учу́, у́тиш, док., що.
1. Міцно обмотувати чимсь, умотувати в щось.
– Та й малий же ти з біса. Ану, давай я тебе поміряю. Та як укрутить [кравець] у хвіст руку – і давай міряти [Вовка] аршином! (із журн.);
// Закручуючи, прив'язувати.
Прив'язав його плечима до того стовпа. Добре вкрутив його (Сл. Б. Грінченка).
2. Прикручуючи, зменшувати світло, звук і т. ін. (у лампі, приймачі тощо).
Лежала [Явдошка] на лежанці й чекала. Хоч знала, що ждати доведеться довго, лампи не погасила, а лише вкрутила гніт (О. Підсуха);
Вкрутивши, применшивши ґнотик у гасовій лампі, тепер нарешті він [Микола Васильович] ляже, в останню мить недбало кинувши під подушку свій важкий чорний наган (О. Гончар);
Петро Сидорович на моє запитання довго мовчав. А тоді переміряв неквапливими кроками кімнату, трохи вкрутив динамік і мовив: – Це цікавий чоловік (Ю. Мушкетик).
УКРУ́ЧУВАТИ² див. вкру́чувати¹.
Словник української мови (СУМ-20)