улан

УЛА́Н, а, ч.

У царській і деяких іноземних арміях – солдат або офіцер легкої кінноти.

Вістка про напад уланів на виборців в Городенці розбрелася по цілім повіті (В. Стефаник);

Немов у тумані, не торкаючись землі, пролетіли ескадрони кінної гвардії, .. а вже потім пішли нескінченним потоком улани, драгуни (П. Кочура);

Материні очі метнулися на шлях із села, по якому їхало у поле двоє вершників, мабуть, польських уланів (Д. Бедзик).

Значення в інших словниках

1. улан — ула́н іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. улан — див. КАВАЛЕРИСТ.  Словник синонімів Караванського
3. улан — Кіннотчик  Словник чужослів Павло Штепа
4. улан — -а, ч. У царській і деяких сучасних арміях – солдат або офіцер легкої кінноти. || Кіннотник у металевому шоломі, прикрашеному султаном з кінського хвоста.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. улан — Ула́н, -на; ула́ни, -нів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. улан — УЛА́Н, а, ч. У царській і деяких іноземних арміях — солдат або офіцер легкої кінноти. Вістка про напад уланів на виборців в Городенці розбрелася по цілім повіті (Стеф.  Словник української мови в 11 томах