улан
УЛА́Н, а, ч. У царській і деяких іноземних арміях — солдат або офіцер легкої кінноти.
Вістка про напад уланів на виборців в Городенці розбрелася по цілім повіті (Стеф., II, 1953, 66);
Немов у тумані, не торкаючись землі, пролетіли ескадрони кінної гвардії,.. а вже потім пішли нескінченним потоком улани, драгуни.. (Кочура, Зол. грамота, 1960, 211);
Материні очі метнулися на шлях із села, по якому їхало у поле двоє вершників, мабуть, польських уланів (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 16).
Словник української мови (СУМ-11)