умгу
УМГУ́, виг.
1. Уживається для вираження ствердження чого-небудь.
Провела [Юля] руками по щоках, стурбовано запитала: – Я червона? – Умгу (Григорій Тютюнник).
2. Уживається для вираження сумніву, недовір'я, невпевненості і т. ін.
– Умгу! – промимрив боярин. – А чи доводилося вам, панове посланці, раніш бувати у його величності на прийомах, чи чували вже монаршу розмову... (Іван Ле);
– Умгу! – самовдоволено муркнув Степан Петрович (В. Винниченко).
Словник української мови (СУМ-20)