умішувати

УМІ́ШУВАТИ¹ (ВМІ́ШУВАТИ), ую, уєш, недок., УМІСИ́ТИ (ВМІСИ́ТИ), ішу́, і́сиш і УМІША́ТИ (ВМІША́ТИ), а́ю, а́єш, док., що.

1. док. тільки уміси́ти. Місячи, доводити до готовності (тісто, глину, замазку і т. ін.).

* Образно. Захарко так умів чоловіка умісити, як тісто (Грицько Григоренко);

// Місячи, додавати що-небудь.

Коли об'єм тіста збільшиться удвічі, вмісити в нього цибулю з салом і дати підійти ще протягом 10 хв. (з навч. літ.);

* Образно. На греблі колони, Як пам'ять дерзань, Як пам'ятник гордої сили. А скільки пісень, Таврійських світань В бетон ви навіки вмісили?! (М. Нагнибіда).

2. док. тільки уміша́ти, рідко. Добре перемішувати якусь масу.

УМІ́ШУВАТИ² див. вмі́шувати¹.

Значення в інших словниках

1. умішувати — умі́шувати 1 дієслово недоконаного виду місячи, доводити до готовності умі́шувати 2 дієслово недоконаного виду мішаючи, доводити до готовності  Орфографічний словник української мови
2. умішувати — I (вмішувати), -ую, -уєш, недок., умісити (вмісити), -ішу, -ісиш і умішати (вмішати), -аю, -аєш, док., перех. 1》 док. тільки умісити.Місячи, доводити до готовності (тісто, глину, замазку і т. ін.). || Місячи, додавати що-небудь. 2》 док.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. умішувати — УМІ́ШУВАТИ¹ (ВМІ́ШУВАТИ), ую, уєш, недок., УМІСИ́ТИ (ВМІСИ́ТИ), ішу́, і́сиш і УМІША́ТИ (ВМІША́ТИ), а́ю, а́єш, док., перех. 1. док. тільки уміси́ти. Місячи, доводити до готовності (тісто, глину, замазку і т. ін.). *Образно.  Словник української мови в 11 томах
4. умішувати — Умішувати, -шую, -єш сов. в. умісити, -шу, -сиш, гл. 1) Вымѣшивать, вымѣсить (тѣсто). 2) сов. в. умішати, -шаю, -єш. Примѣшивать, примѣшать.  Словник української мови Грінченка