унука

УНУ́КА див. вну́ка.

Значення в інших словниках

1. унука — уну́ка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. унука — Уну́ка, -ки, -ці; уну́ки, уну́к  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. унука — Унука, -ки ж. Внучка. Сядь собі у запічку, колиши унуку. Ном. ум. унучка, унученька, унучечка.  Словник української мови Грінченка