упереджений
УПЕРЕ́ДЖЕНИЙ¹, а, е, діал.
Дієпр. пас. до упереди́ти.
Хто знає, може, невідомий ворог, упереджений його криком, чатує вже на нього з якоїсь укритої і певної [надійної] засідки? (І. Франко);
Шляхи створення нової спільноти держав на нових, рівноправних економічних і політичних засадах повинні стати предметом різнобічного упередженого аналізу (з газ.).
УПЕРЕ́ДЖЕНИЙ², а, е.
1. Який почуває упередження (у 2 знач.) стосовно до кого-, чого-небудь.
– Ви .. упереджені проти нас, хоч мені не зрозуміло, з яких причин (О. Кобилянська);
– Він щось упереджений до тебе. Отже, ти мусиш бути дуже обачним (П. Колесник).
2. Який склався щодо кого-, чого-небудь наперед, до ознайомлення з ним; необ'єктивний.
– Скільки нас сиділо тоді на засіданні? – І хто був чесний, а хто не чесний, хто помилявся, хто був упереджений, шукав якоїсь користі? (Ю. Мушкетик);
Нетерпимо, коли в своїх оцінках критики виходять з упереджених і по суті естетських уявлень. Така критика не дає користі розвитку літератури й мистецтва (з газ.).
3. Негативний, несправедливий, який складається щодо кого-, чого-небудь наперед.
Лагунський уважно слухав жінку-інженера .. Від її скарги на упереджене ставлення до неї йому стало зовсім ніяково (Г. Коцюба);
Самий вигляд її, ота ніжна материнська усмішка, коли говорила про свого Василька, наче спростувала більшість .. упереджених уявлень про неї (А. Головко);
Треба бути надзвичайно упередженою людиною, щоб кваліфікувати ці заходи як кабальні (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)