уперто
УПЕ́РТО (ВПЕ́РТО).
Присл. до упе́ртий¹.
– Скажіть, скажіть! – уперто жебонів Прокіп (І. Франко);
Похмуро й уперто він кинув знову: – Я не піду (М. Коцюбинський);
Семиволос уперто шукає нових методів буріння (П. Панч);
Згодом виявилося, що отець Вікентій самотужки вперто вивчає медицину (М. Стельмах);
Вітер .. обдавав крижаним холодом людей, але вони вперто йшли далі (А. Шиян);
Незважаючи на обстріл, колона уперто, верства за верствою рухається далі (О. Гончар);
Дрібно-дрібно просіває дощ, але невпинно, уперто (Г. Хоткевич);
Євпраксія .. уперто уникала зустрічей з абатом Бодо (П. Загребельний);
Андрій уперто хапається очима за лампочку, боячись, що вона зникне, ця лампочка, ця межа між тяжким сном і дійсністю (І. Багряний).
Словник української мови (СУМ-20)