уперто

УПЕ́РТО (ВПЕ́РТО). Присл. до упе́ртий¹.

— Скажіть, скажіть! — уперто жебонів Прокіп (Фр., II, 1950, 250);

Похмуро й уперто він кинув знову: — Я не піду (Коцюб., II, 1955, 205);

Семиволос уперто шукає нових методів буріння (Панч, В дорозі, 1959, 257);

Згодом виявилося, що отець Вікентій самотужки вперто вивчає медицину (Стельмах, І, 1962, 251);

Вітер.. обдавав крижаним холодом людей, але вони вперто йшли далі (Шиян, Баланда,1957, 14);

Незважаючи на обстріл, колона уперто, верства за верствою рухається далі (Гончар, II, 1959, 121);

Дрібно-дрібно просіває дощ, але невпинно, уперто (Хотк., II, 1966, 271).

Значення в інших словниках

1. уперто — упе́рто прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. уперто — Уперто чи наполегливо? «Завод уперто працював далі, щоб учасно виконати почесне замовлення», — читаємо в одній газетній статті.  «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
3. уперто — УПЕ́РТО (ВПЕ́РТО). Присл. до упе́ртий¹. – Скажіть, скажіть! – уперто жебонів Прокіп (І. Франко); Похмуро й уперто він кинув знову: – Я не піду (М. Коцюбинський); Семиволос уперто шукає нових методів буріння (П.  Словник української мови у 20 томах
4. уперто — (вперто). Присл. до упертий I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. уперто — Упе́рто, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. уперто — Упе́рто нар. Упрямо, упорно.  Словник української мови Грінченка