упильнувати
УПИЛЬНУВА́ТИ (ВПИЛЬНУВА́ТИ), у́ю, у́єш, док., кого, що і без прям. дод., розм.
Пильнуючи, підстерегти.
Не минала кара і недбалого лісника, що не приміг впильнувати малого злочинця (Марко Вовчок);
Гарячу маєш кров, а ти стримуй її, як стримують коня вудилами. Бо охмілієш десь – горя свого не впильнуєш (М. Стельмах);
// Зберегти.
[Степан:] Сама Хведоска покохала Романа, сама й талан свій пильнуватиме; а не впильнує, сама й пошкодує!.. (М. Кропивницький).
Словник української мови (СУМ-20)