упинятися
УПИНЯ́ТИСЯ (ВПИНЯ́ТИСЯ), я́юся, я́єшся, недок., УПИНИ́ТИСЯ (ВПИНИ́ТИСЯ), упиню́ся, упи́нишся, док., розм.
1. Переставати, стримуватися.
І знову сам воюю проти себе – Два чорти схарапудились в мені. Один волає: “Зупинись! Не треба!” Штовхає інший: “Не впиняйся, ні!” (В. Симоненко);
// Припинятися.
Звечора, як знялась хуртовина – не дай боже! – і досі ще не впинилась (Грицько Григоренко).
2. Переставати текти (про сльози).
Одна Галина ручка одпала від личенька, й одне очко, повнісіньке сльозою, зирнуло на братика, і ридання впинилося (Марко Вовчок);
Упинились-таки сльози в Горпини, щоки просохли, хоч і червоніли (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)