упир
УПИ́Р, я́, ч.
Те саме, що вампі́р 1.
– Я Тибр старий! – ось придивись. Я тут водою управляю, Тобі я вірно помагаю, Я не прочвара, не упир (І. Котляревський);
Вечорами та в неділю або ж на свята чумаки люблять погомоніти про всілякі пригоди, а також про відьом, упирів, нечистого (Ю. Мушкетик);
З літописних даних відомі .. берегині, водяниці, упирі тощо. Усі ці міфологічні божества мали людиноподібний вигляд або виводилися з людської душі (з наук.-попул. літ.);
* У порівн. Було таке, що й згадувати страшно, бо там у небі зоряно і пташно, й кусаються, як люті упирі, ще кіммерійські комарі (Л. Костенко);
// перен. Те саме, що вампі́р 2.
Там жив Ярема, син Раїни, страшний руйнатор України. Упир з холодними очима, пихатий словом і чолом, душа підступна і злочинна, закута в панцир і шолом (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)