уповитий

УПОВИ́ТИЙ (ВПОВИ́ТИЙ), а, е.

Дієпр. пас. до упови́ти.

То Клеаріста йде у хвилюванні нив; Блакить очей горить із-під дугастих брів. Вузьке чоло її пов'язкою вповите (М. Зеров);

Лежала земля густими димами вповита, снарядами зрита, освіжена кров'ю земля (Л. Дмитерко);

* Образно. Ввірветься думка сумовита, Тривоги хмаркою вповита (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. уповитий — упови́тий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. уповитий — (вповитий), -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до уповити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. уповитий — УПОВИ́ТИЙ (ВПОВИ́ТИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до упови́ти. То Клеаріста йде у хвилюванні нив; Блакить очей горить із-під дугастих брів. Вузьке чоло її пов’язкою вповите (Зеров, Вибр.  Словник української мови в 11 томах