1. Словник української мови у 20 томах

уповитий

УПОВИ́ТИЙ (ВПОВИ́ТИЙ), а, е.

Дієпр. пас. до упови́ти.

То Клеаріста йде у хвилюванні нив; Блакить очей горить із-під дугастих брів. Вузьке чоло її пов'язкою вповите (М. Зеров);

Лежала земля густими димами вповита, снарядами зрита, освіжена кров'ю земля (Л. Дмитерко);

* Образно. Ввірветься думка сумовита, Тривоги хмаркою вповита (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уповитий — упови́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. уповитий — (вповитий), -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до уповити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. уповитий — УПОВИ́ТИЙ (ВПОВИ́ТИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до упови́ти. То Клеаріста йде у хвилюванні нив; Блакить очей горить із-під дугастих брів. Вузьке чоло її пов’язкою вповите (Зеров, Вибр. Словник української мови в 11 томах