1. Великий тлумачний словник сучасної мови

уповитий

упови́тий

(вповитий), -а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до уповити.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уповитий — упови́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. уповитий — УПОВИ́ТИЙ (ВПОВИ́ТИЙ), а, е. Дієпр. пас. до упови́ти. То Клеаріста йде у хвилюванні нив; Блакить очей горить із-під дугастих брів. Вузьке чоло її пов'язкою вповите (М. Зеров); Лежала земля густими димами вповита, снарядами зрита, освіжена кров'ю земля (Л. Словник української мови у 20 томах
  3. уповитий — УПОВИ́ТИЙ (ВПОВИ́ТИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до упови́ти. То Клеаріста йде у хвилюванні нив; Блакить очей горить із-під дугастих брів. Вузьке чоло її пов’язкою вповите (Зеров, Вибр. Словник української мови в 11 томах