1. Словник української мови в 11 томах

уповитий

УПОВИ́ТИЙ (ВПОВИ́ТИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до упови́ти.

То Клеаріста йде у хвилюванні нив; Блакить очей горить із-під дугастих брів. Вузьке чоло її пов’язкою вповите (Зеров, Вибр., 1966, 463);

Лежала земля густими димами вповита, снарядами зрита, освіжена кров’ю земля (Дмит., Присяга.., 1937, 47);

*Образно. Ввірветься думка сумовита, Тривоги хмаркою вповита (Фр., X, 1954, 14).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уповитий — упови́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. уповитий — УПОВИ́ТИЙ (ВПОВИ́ТИЙ), а, е. Дієпр. пас. до упови́ти. То Клеаріста йде у хвилюванні нив; Блакить очей горить із-під дугастих брів. Вузьке чоло її пов'язкою вповите (М. Зеров); Лежала земля густими димами вповита, снарядами зрита, освіжена кров'ю земля (Л. Словник української мови у 20 томах
  3. уповитий — (вповитий), -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до уповити. Великий тлумачний словник сучасної мови