уповитий

упови́тий

(вповитий), -а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до уповити.

Значення в інших словниках

1. уповитий — упови́тий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. уповитий — УПОВИ́ТИЙ (ВПОВИ́ТИЙ), а, е. Дієпр. пас. до упови́ти. То Клеаріста йде у хвилюванні нив; Блакить очей горить із-під дугастих брів. Вузьке чоло її пов'язкою вповите (М. Зеров); Лежала земля густими димами вповита, снарядами зрита, освіжена кров'ю земля (Л.  Словник української мови у 20 томах
3. уповитий — УПОВИ́ТИЙ (ВПОВИ́ТИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до упови́ти. То Клеаріста йде у хвилюванні нив; Блакить очей горить із-під дугастих брів. Вузьке чоло її пов’язкою вповите (Зеров, Вибр.  Словник української мови в 11 томах