упокоюватися
УПОКО́ЮВАТИСЯ (ВПОКО́ЮВАТИСЯ), о́ююся, о́юєшся, недок., УПОКО́ЇТИСЯ (ВПОКО́ЇТИСЯ), о́юся, о́їшся, док., заст.
1. Віддаватися повному спокою, відпочинку;
// Заспокоюватися.
Од щирих слів любої жінки серце його впокоювалось (Панас Мирний);
* Образно. Ось газета вже упокоїлася, а він і не думав поворухнути руками, щоб взяти її (Г. Колісник).
2. Умирати.
Я ж кажу, що якби устав хто-небудь з дідів наших, що годів сімдесят як упокоївся, то і не пізнав би.., не розібрав би, де город самий (Г. Квітка-Основ'яненко);
Упокоївся кандидат на кошового Запорозької Січі від кулі з власного його нагана (Остап Вишня);
Та ви, напевне, новий директор школи. Наш недавно упокоївся, царство йому небесне. Добрий був чоловік, мудрий (Р. Іваничук).
Словник української мови (СУМ-20)