упокоєний

УПОКО́ЄНИЙ (ВПОКО́ЄНИЙ), а, е.

Дієпр. пас. до упоко́їти.

І лежатиме баба Наталка, упокоєна, затихла навіки посеред прибраної по-святковому хати (А. Дімаров).

Значення в інших словниках

1. упокоєний — упоко́єний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. упокоєний — (впокоєний), -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до упокоїти (впокоїти).  Великий тлумачний словник сучасної мови