упокоєний

упоко́єний

(впокоєний), -а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до упокоїти (впокоїти).

Значення в інших словниках

1. упокоєний — упоко́єний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. упокоєний — УПОКО́ЄНИЙ (ВПОКО́ЄНИЙ), а, е. Дієпр. пас. до упоко́їти. І лежатиме баба Наталка, упокоєна, затихла навіки посеред прибраної по-святковому хати (А. Дімаров).  Словник української мови у 20 томах