упосліджувати
УПОСЛІ́ДЖУВАТИ (ВПОСЛІ́ДЖУВАТИ), ую, уєш, недок., УПОСЛІ́ДИТИ (ВПОСЛІ́ДИТИ), джу, диш, док., кого, заст.
Принижувати, зневажати, ставити нижче себе.
[Сестри] бігали, бігали до його [Шевченка], а потім впали в амбіцію: “Що се ви нас на допит берете, а чого ж сестру нашу Олександру .. не зовете?.. Що се за привілея така? Ви нас упосліджуєте, добродію” (з наук.-попул. літ.);
– Не оддам, – каже [батько], – Настусі [за убогого], – не впосліджу моєї дитини, моєї одиначки (Ганна Барвінок).
Словник української мови (СУМ-20)