управний
УПРА́ВНИЙ¹ див. впра́вний.
УПРА́ВНИЙ², а, е.
Який стосується управи (див. упра́ва²), підпорядкований управі.
В західній частині Бойківщини була також група сіл, де садиби стояли на великій відстані, часто біля них знаходились управне поле чи сіножаті (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)