упряжний
УПРЯЖНИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до у́пряж.
Первісними знаряддями упряжного зв'язку є лямка, посторонки, дишло, голоблі (з наук. літ.);
// у знач. ім. упряжна́, но́ї, ж. Те саме, що упря́жка 1.
З упряжної виходить Степан, відчиняє ворота, хльоскає пугою. Коні наввипередки дріботять з двору (В. Дрозд).
2. Який ходить в упряжці, не верховий (про коня); запряжний.
За своїм характером робота упряжного коня різноманітна (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)