упряжний

упряжни́й

-а, -е.

1》 Прикм. до упряж.

2》 Який ходить в упряжці, не верховий (про коня); запряжний.

Значення в інших словниках

1. упряжний — упряжни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. упряжний — УПРЯЖНИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до у́пряж. Первісними знаряддями упряжного зв'язку є лямка, посторонки, дишло, голоблі (з наук. літ.); // у знач. ім. упряжна́, но́ї, ж. Те саме, що упря́жка 1. З упряжної виходить Степан, відчиняє ворота, хльоскає пугою.  Словник української мови у 20 томах
3. упряжний — УПРЯЖНИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до у́пряж. Первісними знаряддями упряжного зв’язку є лямка, посторонки, дишло, голоблі (Нар. тв. та етн., 4, 1976, 70). 2. Який ходить в упряжці, не верховий (про коня); запряжний. За своїм характером робота упряжного коня різноманітна (Конярство, 1957, 163).  Словник української мови в 11 томах