ураган
УРАГА́Н, у, ч.
1. Вітер великої руйнівної сили (до 12 балів).
Завтра ж рано Завив голодний Звір в пустині, і повів Ураган холодний (Т. Шевченко);
Вітер щохвилини міцнішав, переходив в ураган. Тепер не тільки пісок, але й каміння летіло вихором і боляче било людей та худобу (З. Тулуб);
Ураган гув, вив, свистів, – і це ревіння було дужче за всі інші звуки (Ю. Смолич);
Мініатюрні урагани-невидимки з інститутської лабораторії .. повторюють усю розмаїтість океанських тайфунів (з наук.-попул. літ.);
* У порівн. Данило налетів, як ураган, несподівано й люто (Іван Ле).
2. чого, перен. Про велику силу, напруженість проходження чого-небудь.
Свищуть урагани класових боїв на Заході (Я. Качура);
Герої мої розлучились в ці дні, Війни ураган все закутав, як хмара... (І. Нехода);
// Стрімкий розвиток, бурхливий вияв чого-небудь.
[Ольга:] Це була буря, шторм, ураган почуттів... Як жаль, що тепер нема таких... (О. Корнійчук);
І зал заревів ураганом... Завирував, заклекотів душею, вражений, захоплений поривом у височінь... Люди зрозуміли (І. Багряний).
3. перен. Різновид картярської гри.
Словник української мови (СУМ-20)