уречевлений
УРЕЧЕ́ВЛЕНИЙ (ВРЕЧЕ́ВЛЕНИЙ), а, е.
Дієпр. пас. до уречеви́ти.
Нам треба не техніку виводити на світовий рівень, а процес заміщення живої праці колишньою, тобто уречевленою (з наук.-попул. літ.);
Підвищення продуктивності праці передбачає економію як живої, так і уречевленої праці (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)