уречевлений —
урече́влений дієприкметник
Орфографічний словник української мови
уречевлений —
УРЕЧЕ́ВЛЕНИЙ (ВРЕЧЕ́ВЛЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. до уречеви́ти. Нам треба не техніку виводити на світовий рівень, а процес заміщення живої праці колишньою, тобто уречевленою (з наук.-попул. літ.); Підвищення продуктивності праці передбачає економію як живої, так і уречевленої праці (з публіц. літ.).
Словник української мови у 20 томах
уречевлений —
-а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до уречевити. || уречевлено, безос. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної мови
уречевлений —
УРЕЧЕ́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до уречеви́ти. Отже, споживна вартість, або благо, має вартість лише тому, що в ній уречевлена, або матеріалізована, абстрактно людська праця (Маркс, Капітал, т. І, кн.
Словник української мови в 11 томах