уречевлений

урече́влений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до уречевити.

|| уречевлено, безос. присудк. сл.

Значення в інших словниках

1. уречевлений — урече́влений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. уречевлений — [уреичеўлеинией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. уречевлений — УРЕЧЕ́ВЛЕНИЙ (ВРЕЧЕ́ВЛЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. до уречеви́ти. Нам треба не техніку виводити на світовий рівень, а процес заміщення живої праці колишньою, тобто уречевленою (з наук.-попул. літ.); Підвищення продуктивності праці передбачає економію як живої, так і уречевленої праці (з публіц. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. уречевлений — УРЕЧЕ́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до уречеви́ти. Отже, споживна вартість, або благо, має вартість лише тому, що в ній уречевлена, або матеріалізована, абстрактно людська праця (Маркс, Капітал, т. І, кн.  Словник української мови в 11 томах