уробити
УРОБИ́ТИ¹ див. уробля́ти¹.
УРОБИ́ТИ² (ВРОБИ́ТИ), облю́, о́биш; мн. уро́блять; док., що, розм.
Забруднити чимось, вимазати у щось.
– І топлива нема доброго... хіба кізяком, дак сирий, – не хочеться рук уробити... (Грицько Григоренко);
– Нащо керсет у глину вробила? Глядіть треба (А. Тесленко).
УРОБИ́ТИ³ див. вробля́ти¹.
Словник української мови (СУМ-20)