уробити
УРОБИ́ТИ¹ див. уробля́ти¹.
УРОБИ́ТИ² (ВРОБИ́ТИ), облю́, о́биш; мн. уро́блять; док., розм. Забруднити чимось, вимазати у щось.
— І топлива нема доброго… хіба кізяком, дак сирий, — не хочеться рук уробити… (Григ., Вибр., 1959, 29);
— Нащо керсет у глину вробила? Глядіть треба (Тесл., З книги життя, 1949, 124).
УРОБИ́ТИ³ див. вробля́ти¹.
Словник української мови (СУМ-11)