Значення в інших словниках
-
уробити —
уроби́ти 1 дієслово доконаного виду виконати певну роботу уроби́ти 2 дієслово доконаного виду забруднити чимось розм. уроби́ти 3 дієслово доконаного виду вставити в що-небудь, закріплюючи
Орфографічний словник української мови
-
уробити —
УРОБИ́ТИ¹ див. уробля́ти¹. УРОБИ́ТИ² (ВРОБИ́ТИ), облю́, о́биш; мн. уро́блять; док., що, розм. Забруднити чимось, вимазати у щось. – І топлива нема доброго... хіба кізяком, дак сирий, – не хочеться рук уробити...
Словник української мови у 20 томах
-
уробити —
I див. уробляти I. II (вробити), -облю, -обиш; мн. уроблять; док., розм. Забруднити чимось, вимазати у щось. III див. вробляти I.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
уробити —
ЗАРОБЛЯ́ТИ (мати право або домовленість на плату за виконану роботу), УРОБЛЯ́ТИ (ВРОБЛЯ́ТИ) розм., ЗАПРАЦЬО́ВУВАТИ рідко; ПРИРОБЛЯ́ТИ (ПРИРО́БЛЮВАТИ), ПІДРОБЛЯ́ТИ (ПІДРО́БЛЮВАТИ) (додатково, понад основний заробіток); ОТРИ́МУВАТИ, ОДЕ́РЖУВАТИ...
Словник синонімів української мови
-
уробити —
УРОБИ́ТИ¹ див. уробля́ти¹. УРОБИ́ТИ² (ВРОБИ́ТИ), облю́, о́биш; мн. уро́блять; док., розм. Забруднити чимось, вимазати у щось. — І топлива нема доброго… хіба кізяком, дак сирий, — не хочеться рук уробити… (Григ., Вибр.
Словник української мови в 11 томах
-
уробити —
Уробити, -ся см. уробляти, -ся.
Словник української мови Грінченка