уробити
уроби́ти
I див. уробляти I.
II (вробити), -облю, -обиш; мн. уроблять; док., розм.
Забруднити чимось, вимазати у щось.
III див. вробляти I.
Великий тлумачний словник сучасної української мовиуроби́ти
I див. уробляти I.
II (вробити), -облю, -обиш; мн. уроблять; док., розм.
Забруднити чимось, вимазати у щось.
III див. вробляти I.
Великий тлумачний словник сучасної української мови