урівноваженість

УРІВНОВА́ЖЕНІСТЬ (ВРІВНОВА́ЖЕНІСТЬ), ності, ж.

Властивість за знач. урівнова́жений 2.

Літня і опасиста вже жінка, вона втратила звичну свою урівноваженість, металась по кухні (П. Колесник);

Лікар посміхнувся приємною теплою посмішкою, що відбивала його душевну врівноваженість і певність своїх сил (Д. Бедзик);

Мотря добре чує, що Олин голос втратив свою звичайну врівноваженість (Ірина Вільде);

Фізичне здоров'я значною мірою залежить од психічного стану людини, урівноваженості її почуттів (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. урівноваженість — урівнова́женість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. урівноваженість — (врівноваженість), -ності, ж. Властивість за знач. урівноважений 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. урівноваженість — ВИ́ТРИМКА (уміння володіти собою в будь-яких обставинах), ВИ́ТРИМАНІСТЬ, СПО́КІЙ, СТІ́ЙКІСТЬ, ХАРА́КТЕР, ВРІВНОВА́ЖЕНІСТЬ (УРІВНОВА́ЖЕНІСТЬ), САМОВЛАДА́ННЯ, ХОЛОДНОКРО́ВНІСТЬ, ДИСЦИПЛІ́НА, ВИ́ДЕРЖКА рідко, САМОВЛА́ДА рідко.  Словник синонімів української мови
4. урівноваженість — Урівнова́женість, -ности, -ності, -ністю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. урівноваженість — УРІВНОВА́ЖЕНІСТЬ (ВРІВНОВА́ЖЕНІСТЬ), ності, ж. Властивість за знач. урівнова́жений 2. Літня і опасиста вже жінка, вона втратила звичну свою урівноваженість, металась по кухні (Кол., Терен..  Словник української мови в 11 томах