урівноваженість
ВИ́ТРИМКА (уміння володіти собою в будь-яких обставинах), ВИ́ТРИМАНІСТЬ, СПО́КІЙ, СТІ́ЙКІСТЬ, ХАРА́КТЕР, ВРІВНОВА́ЖЕНІСТЬ (УРІВНОВА́ЖЕНІСТЬ), САМОВЛАДА́ННЯ, ХОЛОДНОКРО́ВНІСТЬ, ДИСЦИПЛІ́НА, ВИ́ДЕРЖКА рідко, САМОВЛА́ДА рідко. При виконанні своїх обов'язків йому особливо належить зберігати витримку (Ю. Бедзик); Його досвід, його вміння і витриманість врятували рибальське судно й людей (А. Шиян); Він у найкритичніші хвилини не втрачав розважливого спокою (О. Гончар); Той страждання й болі переніс, Хто стійкості навчався у народу (Л. Дмитерко); Вона не мала характеру, її можна було на все підмовити (М. Коцюбинський); Мотря добре чує, що Олин голос втратив свою звичайну врівноваженість (Ірина Вільде); Старий князь вислухав сотника з належним спокоєм і самовладанням (І. Ле); Нечіпай похмуро спалахнув, але дисципліна примушувала його стримати свої почуття (І. Микитенко); Зо мною нічого нового, здорова, .. видержка мене не покидає (Леся Українка); У хлопчика відразу зникав з обличчя безпомічний дитячий вигляд.. На ньому зразу з'являвся якийсь дивний не дитячий спокій, самовлада і певність у собі (С. Васильченко).
Словник синонімів української мови