урівноважений

СТРИ́МАНИЙ (про людину — який уміє володіти собою, відзначається витримкою; про голос, тон тощо — який виражає витримку), ВИ́ТРИМАНИЙ, УРІВНОВА́ЖЕНИЙ (ВРІВНОВА́ЖЕНИЙ), ПОМІРКО́ВАНИЙ, ПОМІ́РНИЙ, МІ́РНИЙ рідше, РІ́ВНИЙ, ЗДЕ́РЖАНИЙ розм.; ХОЛОДНОКРО́ВНИЙ, СУХИ́Й (який не виявляє, не виражає емоцій). Завпед Пилип Данилович Кужіль — чоловік стриманий, мовчазний, урівноважений (О. Копиленко); Шахрай такий, як і всі. Але він витриманий неймовірно (Ю. Яновський); Тон листа врівноважений, слова скупі (П. Колесник); Вдачі брати були різної: Юрій — поміркований та обережний, Леонід — нестримний та запальний (Ю. Смолич); Вона завсіди спокійна, рівна, розсудлива, поміркована й помірна в розмові (І. Нечуй-Левицький); (Теофіл:) Слухай, поводься здержано, в речах будь мірний (Леся Українка); Холоднокровний дуелянт; Йому ніколи не думалося, щоб цей сухий, завжди суворий Максим Половинка міг так ніжно, мало не мрійно говорити про машини (В. Собко). — Пор. 2. спокі́йний.

Значення в інших словниках

1. урівноважений — урівнова́жений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. урівноважений — Збалянсований; (хто) стриманий, витриманий, спокійний; п! ХОЛОДНОКРОВНИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. урівноважений — УРІВНОВА́ЖЕНИЙ (ВРІВНОВА́ЖЕНИЙ), а, е. 1. Дієпр. пас. до урівнова́жити. Тачанкові без того не урівноважена пасажирами, жалібно черкалась під Гаркушею об колесо (І. Рябокляч). 2. у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах
4. урівноважений — (врівноважений), -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до урівноважити. || урівноважено (врівноважено), безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм.Який уміє володіти собою, відзначається витримкою; стриманий (про людину). || Який виражає витримку, спокій.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. урівноважений — Урівнова́жений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. урівноважений — УРІВНОВА́ЖЕНИЙ (ВРІВНОВА́ЖЕНИЙ), а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до урівнова́жити. Тачанкові без того не урівноважена пасажирами, жалібно черкалась під Гаркушею об колесо (Ряб., Золототисячник, 1948,167). 2. у знач. прикм.  Словник української мови в 11 томах