усиновлений
УСИНО́ВЛЕНИЙ (ВСИНО́ВЛЕНИЙ), а, е.
Дієпр. пас. до усинови́ти.
Спадкоємцями за законом є діти (в тому числі усиновлені), дружина й непрацездатні батьки померлого (з мови документів);
// у знач. ім. усино́влений, ного. Той, кого усиновили.
Між сторонніми особами (усиновителем і усиновленим) виникають такі самі особисті та майнові права й обов'язки, як і між рідними батьками й дітьми (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)