усиновлений
усино́влений
(всиновлений), -а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до усиновити.
|| усиновлено, безос. присудк. сл.
|| у знач. ім. усиновлені, -них, мн.Ті, кого усиновили.
Великий тлумачний словник сучасної української мовиусино́влений
(всиновлений), -а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до усиновити.
|| усиновлено, безос. присудк. сл.
|| у знач. ім. усиновлені, -них, мн.Ті, кого усиновили.
Великий тлумачний словник сучасної української мови