усиновлений
УСИНО́ВЛЕНИЙ (ВСИНО́ВЛЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до усинови́ти.
Спадкоємцями за законом є діти (в тому числі усиновлені), дружина й непрацездатні батьки померлого (Цив. кодекс УРСР, 1950, 69);
// у знач. ім. усино́влені, них, мн. Ті, кого усиновили.
Словник української мови (СУМ-11)