усиновлення

УСИНО́ВЛЕННЯ (ВСИНО́ВЛЕННЯ), я, с.

Дія за знач. усинови́ти.

Особа, яка бажає усиновити дитину, подає до суду заяву про усиновлення (з мови документів);

Усиновлення є оптимальним вирішенням кричущої проблеми сирітства та дитячої бездоглядності (з публіц. літ.).

Значення в інших словниках

1. усиновлення — усино́влення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. усиновлення — (всиновлення), -я, с. Дія за знач. усиновити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. усиновлення — Прийняття у члени родини чужої особи та встановлення через суд юридичних стосунків, які існують між батьками й дітьми.  Універсальний словник-енциклопедія
4. усиновлення — УСИНО́ВЛЕННЯ (ВСИНО́ВЛЕННЯ), я, с. Дія за знач. усинови́ти. — Всі документи на право усиновлення дає міськрада (Дор., Не повтори.., 1968, 120).  Словник української мови в 11 томах
5. усиновлення — Усиновлення, -ня с. Усыновленіе.  Словник української мови Грінченка