уславлення
УСЛА́ВЛЕННЯ (ВСЛА́ВЛЕННЯ), я, с.
Дія за знач. усла́вити.
Драматична поема Кочерги [“Свіччине весілля”] приваблює своїм щирим демократизмом, уславленням благородних почуттів, піднесенням ідеї відданого служіння народові (з наук. літ.);
Завдання і зміст монументальної скульптури – увічнення значних історичних подій і уславлення діяльності видатних людей (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)