уславлення

усла́влення

(вславлення), -я, с.

Дія за знач. уславити (вславити).

Значення в інших словниках

1. уславлення — усла́влення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. уславлення — УСЛА́ВЛЕННЯ (ВСЛА́ВЛЕННЯ), я, с. Дія за знач. усла́вити. Драматична поема Кочерги [“Свіччине весілля”] приваблює своїм щирим демократизмом, уславленням благородних почуттів, піднесенням ідеї відданого служіння народові (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
3. уславлення — ХВАЛА́ (висловлення найвищої оцінки комусь, чомусь), УСЛА́ВЛЕННЯ, ЗВЕЛИЧА́ННЯ, ПРОСЛАВЛЯ́ННЯ, ГІМН, ПСАЛО́М, ДИФІРА́МБ, ПАНЕГІ́РИК (перебільшена похвала). Віддавна смілості й одвазі шумить по всесвіту хвала (М. Рильський); І сорок літ ішов Франко-сіяч..  Словник синонімів української мови
4. уславлення — УСЛА́ВЛЕННЯ (ВСЛА́ВЛЕННЯ), я, с. Дія за знач. усла́вити. Драматична поема Кочерги [«Свіччине весілля»] приваблює своїм щирим демократизмом, уславленням благородних почуттів, піднесенням ідеї відданого служіння народові (Рад.  Словник української мови в 11 томах