уславлення
УСЛА́ВЛЕННЯ (ВСЛА́ВЛЕННЯ), я, с. Дія за знач. усла́вити.
Драматична поема Кочерги [«Свіччине весілля»] приваблює своїм щирим демократизмом, уславленням благородних почуттів, піднесенням ідеї відданого служіння народові (Рад. літ-во, 12, 1968, 68);
Завдання і зміст монументальної скульптури — увічнення значних історичних подій і уславлення діяльності видатних людей (Наука.., 6, 1963, 56).
Словник української мови (СУМ-11)