усність

У́СНІСТЬ, ності, ж.

Абстр. ім. до у́сний.

Давнішими дослідниками визначались, як істотні ознаки фольклору, усність його творення та передачі (М. Рильський).

△ (1) У́сність судо́вого проце́су – усне ведення, усний розгляд справи в суді.

Гласність, усність і безпосередність судового процесу роблять самий розгляд справ у суді засобом виховання, громадського впливу на порушників закону (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. усність — у́сність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. усність — -ності, ж. Абстр. ім. до усний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. усність — У́СНІСТЬ, ності, ж. Абстр. iм. до у́сний. Давнішими дослдіниками визначались, як істотні ознаки фольклору, усність його творення та передачі (Рильський, ІІІ, 1956, 153); Усність творення і анонімність, як важливі ознаки дожовтневого фольклору...  Словник української мови в 11 томах