успішно
УСПІ́ШНО.
Присл. до успі́шний.
На своєму ділі вона, видно, зналася, бо хворих лікувала успішно (Ю. Збанацький);
В перші години після форсування наступ розгортався досить успішно. Полк, рішучим ударом вибивши німців з лісу, викинув їх геть за дамбу (О. Гончар);
Перший екзамен – диктант з української мови – Улас склав успішно (Григорій Тютюнник);
Що й казати, прання і відбілювання честі відомчого мундира – одна з пріоритетних і найбільш успішно освоєних функцій нашого Кабміну (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)